Жіночі історії, що рятують від паніки

Показати, з якими викликами зіштовхнулися жінки на карантині, через жіночі історії. Знайти рішення і тих, у кого вони є. Розповісти про них доступно і зробити так, щоб люди і медіа підхоплювали історії, розв’язання і настрій спокою та взаємної підтримки. Усе це і значно більше вдалося втілити Центру прав людини ZMINA в інформаційній антипанічній кампанії “Жінки проти пандемії”, яка отримала грант швидкого реагування від Українського Жіночого Фонду. 

Виклик: побачити «дракона» 

Про те, що жінкам коронавірус всипле перцю щедріше, ніж чоловікам, медіа заговорили ще в березні 2020 року. Але достовірних даних про те, що саме відбувається з жінками на карантині, якої підтримки вони чекають від правозахисників та журналістів, тоді ще не було. Щоб не звести інформаційну кампанію на манівці власних рефлексій та здогадів, зрозуміти справжній характер і масштаб проблем жінок, Центр прав людини ZMINA опитав близько тисячі повнолітніх українок. 

«Для нас дуже важливо було з’ясувати, що відбувається в містечках і селах. Дівчата і жінки – мешканки маленьких населених пунктів, рідко виходять в інфопростір, вони поза інформаційною бульбашкою лідерів думок, ми у столиці про них майже нічого не знаємо. Централізованого каналу доступу до цієї аудиторії немає. Тому я знаходила фейсбук-спільноти ОТГ, акаунти сільських голів і особисто просила їх заповнити та поширити нашу анкету. Більшість радо відгукувалися. 22% відповідей ми отримали саме з невеличких населених пунктів. Ми збирали не стільки статистику, скільки історії», - розповідає координаторка проєкту «Жінки проти пандемії» Ірина Виртосу

Рішення: антипанічна кампанія 

Портал ZMINA.info підготував 14 аналітичних публікацій і авторських колонок про те, як переживають карантин дискриміновані жінки: літні, мами в декретних відпустках, жінки з інвалідністю, безхатченки, наркозалежні, працівниці секс-індустрії, жінки з інвалідністю. Про те, де їм знаходити підтримку. Іще 42 публікації стосувалися новин пандемії і доповнювали контекст COVID 19 саме у світлі жіночого питання. Найпопулярнішими були порадники зі збереження психологічної рівноваги. 

Ситуації з життя жінок на карантині ZMINA показувала і через дотепні ілюстрації. Такий розважальний формат добре зайшов в аудиторію, як жіночу, так і чоловічу. «Як художники дізналися про мою сім’ю?» - дивувалися підписники фейсбук-сторінки ZMINA. Центр прав людини, впізнаючи в героях постерів себе. 

Найпопулярнішим антипанічним форматом стали онлайн-кав’ярні “Дорога, розкажи, як там у вас” із українками, які мешкають у різних країнах світу. На зустріч із письменницею і співачкою Іреною Карпою, яка карантинить у Франції, в zoom прийшло понад 6 тисяч глядачок і глядачів. Іще чотири онлайн-кав’ярні перенесли учасників до Ірландії, Канади, Італії і Казахстану.  

Завдяки гранту швидкого реагування від Українського Жіночого Фонду правозахисниці змогли знайти і розповісти живі історії українських жінок, створити майданчики для спілкування. На місце паніки і зневіри прийшли поінформованість і свідомі рішення.    

Несподіванки антикризового проєкту 

До інфокампанії долучилися матусі, дітки яких мають поведінкові розлади і отримують у садочках догляд і реабілітацію, неможливі в домашніх умовах. Несподівано саме вони стали голосом усіх батьків дошкільнят, які прагнули відкриття дитсадків. Батьки і вихователі попросили Центр прав людини ZMINA допомогти привернути увагу. Травневий мітинг «Батькам – садочки!» починався під дощем. Однак мами й тати з малюками прийшли в гумових чоботях. Як і десятки журналістів та громадських діячок. Акцію підтримала координаторка Офісу з гуманітарної політики України Олександра Дворецька зі своїм малюком. Десятки новин і сотні репостів, зокрема і в регіональних медіа. Уряд перестав вагатися, чи відкривати дитсадки з першого червня. 

Друга несподіване надбання кампанії “Жінки проти пандемії” – це знайомство команди проєкту з журналісткою, яка висвітлює тематику стигматизованих захворювань, пов’язаних зі статевою і репродуктивною функцією. Якщо ти не можеш народити – ти «зіпсована», не потрібна ні чоловікам, ні суспільству. Жінки вірять у ці стереотипи і страждають мовчки. Разом зі статевими органами жінка втрачає ідентичність, подекуди й сенс життя. Друга проблема – брак інформації і вибору. Часто в українських лікарнях видалення органу подають пацієнтці як єдино можливий спосіб лікування. І вона навіть не намагається проконсультуватися десь іще, ухвалити свідоме рішення. Таких історій тисячі, але про них «соромно» говорити вголос. 

Що далі: від реакції на кризу до системних змін

Карантин не закінчився, як і потреба в інформаційній антипанічній кампанії. ZMINA планує й надалі знаходити за кордоном жінок, охочих поділитися досвідом та емоціями з українками. Триватиме співпраця і з ілюстраторами: складні теми і явища у сфері захисту прав людини передаватимуться через ємкі «вірусні» зображення, які чіпляють аудиторію і дозволяють розсіяти ідеї. 

Знайомство із журналісткою, яка глибоко розуміється на психологічних та соціальних наслідках аспектів жіночого здоров’я, невдовзі «вистрелить» резонансним театральним або медійним проєктом.