Що менший населений пункт, тим важче заявити про проблему та отримати допомогу – це пов’язано не лише з інфраструктурою, але й зі стереотипами та надмірною публічністю. Проте, в Бердянському районі вирішили змінити цю ситуацію та допомогти громадам зробити життя людей безпечнішим.
«Це була наша ідея: об’єднати місто та район, – пояснює членкиня коаліції «Запоріжжя 1325», голова ГО «Жінка майбутнього» Наталія Копиця. – Ми почули відгук від району, бо у них в принципі роботи з запобігання насильству та дискримінації до цього не велося».
Завдяки співпраці з райдержадміністрацією Наталії вдалося зібрати у виконкомі для презентації проєкту багато активних жінок: викладачок, активісток, депутаток. Згодом в межах проєкту «Рівність заради безпеки» вони пройшли навчання: дізналися про поняття «ґендер» і стереотипи, як проявляються наслідки військових дій, проаналізували вплив дискримінації, ознайомилися з принципами Резолюції РБ ООН 1325, – і створили робочу групу «Єдність заради безпеки жінок Приазов’я».
«Моє найперше завдання – щоб ті напрацювання, які сьогодні є, ця єдність і цей ключ Резолюції 1325 почали допомагати і нашому району, – поділилася голова Бердянської районної ради та активна членкиня групи Жанна Васильчик. – Ми вже обговорили план дій, і дуже добре, що громади отримають посібники з протидії домашньому, гендерно зумовленому насильству, тому що він дуже прикладний. Там розписано все: від того, як проводити координаційну раду – і закінчуючи безпосередньо роботою з людиною, яка постраждала. Найголовніше, що жінки в громаді відчули, де є проблеми, і зрозуміли, що вони не самі – що є люди, які завжди готові прийти на допомогу на випадок складної життєвої ситуації».
Навесні, під час карантину, потрібно було знайти притулок для жінок з району, і бердянські волонтерки з міста шукали, куди їх поселити (міський шелтер не приймав). Так пандемія показала, над чим потрібно працювати терміново:
«Зараз у нас в планах створення шелтеру для району, всі налаштовані на взаємодію, – поділилася Наталія. – Я також підняла під час інтерв’ювання ОБСЄ тему відсутності роботи мобільних груп по району, тому що робота з попередження насильства має бути комплексною. Один дільничний на три села. Коли виклик щодо домашнього насильства, то поки доїде з міста бригада швидкого реагування, у якої в пріоритеті вбивства, крадіжки, а потім вже домашнє насильство... За цей час може що завгодно трапитися. Я навіть з ПРООН розмовляла: вони говорять, що можна дати ще одну машину для поліції, але, якщо по району буде працювати «Поліна».
За словами Наталі, поліцейські в громаді не хочуть вкладати гроші в створення таких кімнат для поліції. Саме тому робоча група попросила, щоб на рівні Києва лобіювали роботу «Поліни» для району.
Після виборів об’єднання повернулося до просування теми створення місцевих планів дій і продовжило повсякденну роботу з протидії насильству, дискримінації та булінгу.
«Одне з найбільших досягнень для нас – те, що ми змогли об'єднатися, – поділилася Наталія Копиця. – Це дійсно важливо, тому що раніше було сильне розмежування, а тепер продовжуємо співпрацювати одна з одною, а відтак співпрацюють місто і район».
Катерина Майборода,
комунікаційна координаторка проєкту «Рівність заради безпеки» у Запорізькій області
